Кохан про проєкт “Хащі”, культурну спадщину та війну Суспільне Новини

Але потім я переоцінив ситуацію. Було відчуття, що країна має бути згуртована, змобілізована, а частина, яка не бере участь у війні, має бути в жалобі. Періодично кажуть, що Київ "не відчуває війни". Чи ви розглядали можливість того, що будете частиною Сил оборони? Мобілізувався, ледь не штурмовиком, але відчуття і тоді не зникло. Було розуміння, що маєш або воювати, або бути корисним чимось іншим.

• І десь рік тому я зрозумів, що на фоні іншого ютубу ми взагалі нічого не заробляємо, живемо як аскети.
• Якщо програємо, України як такої не буде.
• Коли були відкриті кордони, я часто їздив в Польщу.
• Може, справді найбільш цінні експонати краще було б забирати, але ми не можемо.

А ще помічаю, що зараз найбільше «патріотів», які борються з усім російським, серед тих, які раніше носили георгіївські стрічки. Або Росія у всьому винна, або у неї все ще гірше. Попри це, там влаштовують якісь показові «дні читання» і виставляють ці фото на фейсбук. І я зараз кажу саме про поляків, бо взагалі з Польщі нас можуть дивитися і до 15% відсотків аудиторії. Кадр, як я читаю цей щоденник, потрапив у відео.

Влада — це віддзеркалення суспільства. В регіонах, якщо щось знищується, на це не звертають уваги. В Києві ж незлічена кількість активістів, власне, тому вони й здійняли галас. Ми записуємо цю розмову на тлі скандалу, що виник у Києві через знищення в центрі міста садиби Зеленських. Цього ж року отримали підтримку від львівського ресторану «Криївка» і магазину Gorgany та взяли участь у проєкті «Великий Кінний Похід» на підтримку відродження поліської популяції коней. «Хащі» — український документальний проєкт, учасники якого мандрують найбільш глухими та безлюдними селами України.

Про культурні зміни через відео "Хащів"

Паркан, що йде до колумбарію, зруйнований. Почали розчищати, воно стало відомим на всю країну. Це страшно, бо кладовища — це одні з найцінніших історичних надбань, які народ залишає по собі.

Історія

Лише в авторитарних державах все суспільство може бути задіяне у війні. А коли це невідомий військовий, все відбувається в колі побратимів, родичів. Як для вас це відчувається? Та все-таки є певна різниця в тому, як виглядає війна в Покровську, і як — в Києві.

Про культуру попри війну

Але в коментарях частина людей теж написала якісь не дуже гарні речі про такі наші дії. Її забрав мій товариш, це було ще до того, як ми знімали відео з походів. Хоч вона і стоїть десятки років заросла, але коли хтось її бачить на відео, то у людей часом з’являється оцей негатив. Я не бачив на місцях у якихось відділах культури людей, які б дійсно горіли змінами, чимось цікавилися. Я не знаю, чи звідти нас дивляться люди з українським корінням, які там досі живуть, чи просто їм цікаво, що ми тут назнімали. Але під кожне відео ми зараз робимо польські та англійські субтитри.

Читати ще

Вони не бували в цих селах. В нас так ледь не в президенти висувають — пам'ятаєте, Надія Савченко, Арестович? "Чому такі люди, як Кохан, не працюють в Міністерстві культури?" — запитання з YouTube. Там не феноменальна архітектура, але все ж.

• Ми про це думали, дискутували, але з низки причин вирішили, що нічого не будемо брати.
• З весни 2022 року проєкт в великій мірі перекваліфіковується у військову журналістику та велику частину своїх відео знімає на деокупованих чи прифронтових територіях.
• Бо та показуха, яка робилася при комунізмі, зараз робиться так само, але під патріотичними барвами.
• Коли на Хмельниччині гине воїн, люди стають на коліна, проводжають.
• — На 90% — це інформація з інтернету, інколи купую якісь книжки.

Читати ще

• Я перетинався з багатьма українськими ютуберами, адже є багато різних тусовок, які запрошують нас на подібні заходи.
• Він починав волонтером і в нього теж було це відчуття, що мало робить.
• В тій самій культурі більшість людей є некомпетентними.
• Але потім запал почав згасати.
• Зараз щоб за тиждень зібрати 200 тисяч гривень потрібно танцювати на присядках, хлопати, видумувати якісь конкурси.

Але, на жаль, вони не усвідомлювали ситуацію ні тоді, ні зараз. Та нам ще треба дуже багато працювати, а не кивати на Росію. Таке враження, що зараз, під час війни, дуже легко стало всі гріхи нашого суспільства перекладати й проєктувати на Росію. Оця хімічна реакція взаємодії — ще дуже слабка.

• Паркан, що йде до колумбарію, зруйнований.
• — З одного боку, мені ніколи не подобалася відверта пряма пропаганда, навіть якщо вона наша.
• Після випуску нам писали з Чернівців, що приїхали комунальники, вперше за тридцять років все почистили.
• Або Росія у всьому винна, або у неї все ще гірше.
• Особливо якщо це коментатори «з-за порєбріка»?

Професія вчителя неперспективна для людей із розумом через невисокий рівень оплати праці. Він сказав, що всі реформи, які відбуваються у нас у державі, Yeezy Boost 350 потрібно починати з педагогічного університету. — Ви відчуваєте під час війни зміни у ставленні людей? Дуже мотивує отримувати позитивні відгуки та якісь невеликі сувеніри від військових, адже серед наших підписників — тисячі військовослужбовців.

Ми робимо збори для дружніх підрозділів. У військових він ще є, а цивільні втомилися. Але потім запал почав згасати. З хорошого — у багатьох пробудилася самоідентифікація.

Автор проєкту — про культурну політику в державі, села, що зникають, і зйомки в зоні бойових дій. «Дія» відкрила голосування за діячів, що стануть прикладом для українських школярів На ейфорії все це підхопило, а потім легко здалося. "Спочатку йде Достоєвський, потім — танк РФ". Ортодоксальне православʼя завжди обмежувало людей в розвитку.

Коли на Хмельниччині гине воїн, люди стають на коліна, проводжають. Труну не несуть вулицями, не грає оркестр, як це відбувається в районних центрах. Тут щодня ховають, напевно, десятки військових. Заради чого відбувається війна? І коли в Києві люди сидять в кафе чи продовжують танцювати — РФ отримує зворотний результат. Щоб Україна поринула в хаос, безнадію, депресію.

А на Щекавиці є старовинне кладовище, яке знесла радянська влада. А там є унікальне озеро, навіть не всі кияни про це знають. Колишній пивзавод Ріхтера — там хочуть звести черговий ЖК. Зараз, нарешті, зʼявилася петиція до президента України про збереження цих пагорбів.

Побув там якийсь час, в аеророзвідці, здається, — і в нього знову зʼявилося те відчуття. Як у будь-якої свідомої людини. До початку повномасштабної війни "Хащі" їздили в експедиції переважно у віддалені села. Не знають, які там історичні пам'ятки. В тій самій культурі більшість людей є некомпетентними. І, здається, в цьому приміщенні вже зробили якийсь магазинчик.